Та хто йому повірить? «Ви питаєтесь мене, хто я. Напроти мене, з провулка, вийшов Чуб з дівчиною в зеленій сукенці. Пішов туди, де Чуб каже, є «готові кубістичні композиції». Чуб каже, що в «старого» сецесійний контур, непотрібний і дратуючий. І Чуб так думає. І Чуб побував у Парижі, і багато інших дихнуло новим повітрям. Давай, Ейдане. Ми маємо розвантажити авто. Ми прощалися на перехресті вулиць. Ми зайшли. За довгими голими столами з дощок сиділо товариство. За мною хтось ішов, гукав до мене, але, не догнавши, повернувся в інший бік. Однак сиджу тихо й тупо прислухаюся до розмов. Я сягаю до свого чудодійного коша й частую його салом. Гадаю, його нога потребує ще зміцнення. Городецька вулиця рухлива, а ще й викладена камінними кругляками. Я почав цілувати трохи дикі скісні очі, доки ще не запливли солоними сльозами. Мені здається, https://cvgcanada.ca/new/community/profile/gfbira285712519/ що я таки трохи щось розумію. Думаю собі: ну, й що з того? Дивлячись вгору на Гроіла та униз на Шона, у Ендрю не було сумніву, що ці двоє були тим, що містер Браун називав двійниками. Якраз ці три-чотири місяці, щоб журнал почав матеріально себе виправдувати. Він усоте перемальовує свої малі ескізи, щоб анонімно, через десятого посередника продати «правдивого» Труша. І Ендрю також. Але вони вдвох розуміли його почуття та були обережними, щоб не засмучувати його
Як всі кинулися йому на допомогу виглядало доволі абсурдно. Але коли Ейдан повернувся, було ближче до часу чаювання, ніж до ланчу, і його супроводжував великий, радісний пес, із хвостом, схожим на пропелер, який позбивав униз всі речі у будинку. Вони всі дивилися як WPC92, так звана, повернулася та пошкандибала геть по під’їзній дорозі. Нарешті, після проміжку часу, який відчувався як десять хвилин, він почув важкі кроки, що похрумкали геть по під’їзній дорозі. Він майже дотягнувся, коли, якимось чином, у натовпі з’явилася прогалина і він побачив містера Брауна, який стояв на платформі та дивився на нього. Ендрю відчув по-справжньому сильний натиск, який змушував його сказати, що Ейдан у Мелстоуні. Ейдан, у відповідності до його власної історії, втік з Лондону та володів гаманцем. Тоді, до розчарування Ендрю, вона пішла. Сток. Вона підійшла з іншого боку Ендрю, розмахуючи великим залізним черпаком. Важко ступаючи, із шумом, з’явилися великі чоботи з іншого боку будинку. З іншого боку, Мейбл Браун та/або WPC92 зародили сумніви у Ендрю. Може бути і так, саме тому Мейбл WPC92 і прослідкувала за Ейданом – за допомогою гаманця
Все що я знайшла на даний момент, я відсортувала і думаю, ти маєш їх переглянути. Здається, він не був у змозі відіслати їх трохи далі, незважаючи на те, https://cvgcanada.ca/new/community/profile/gfbira285712519/ що дерева металися у магічній бурі. Іду вулицями тими, techbugs.info що слабо освітлені, web site де мало людей, тими, що пахнуть квітниками, чорнобривцями й м’ятою, як у сільських палісадниках. Ще пригадував, де я не був, https://cvgcanada.ca/new/community/profile/gfbira285712519/ чого не оглянув, і стукнувся в лоб. Емілі. Дівчина знає чого хоче, і постійно знаходиться в русі. Чим довше живу тут, тим частіше приглядаюся до людей і думаю, як поверхово й несправедливо осуджував я колись людей і місто. Дівчата й собі обіцяють улаштувати нам вечір таки тут, https://stockmarketedge.sperofy.com у долі. Я б радо закрив собі голову плащем, ліг би на ліжку і думав би. Що ж я робив би на такому бенкеті? Я послухав би їх. Автомобілі їздили туди-сюди по дорозі, www.fastidiousnotes.it але ніхто не дивився у їх напрямку. Ендрю доїхав до дивного провалля в дорозі, де, як він завжди казав собі, речі ставали інакшими. Її секрет криється у ставленні до навколишнього світу та людей